| Війська | Десантно-штурмові війська ЗСУ 25-та окрема повітрянодесантна Січеславська бригада, в/ч А1126 1 парашутно-десантний батальйон |
| Звання | Молодший сержант |
| Посада | Командир бойової машини, командир відділення 3 парашутно-десантної роти |
| Географія фронтових доріг | Донеччина |
| Місце загибелі | Поблизу населеного пункту Лисівки Покровського району Донецької області |
Іван Синьогуб
Про героя
Народився в селі Біївцях, закінчив школу, згодом навчався у Богуславському ЦПТО, здобув професію автослюсаря. Після армії працював водієм на Богуславському маслозаводі.
«Це був не син, а подарунок від Господа, — згадує мама Любов Миколаївна. — Він вийшов із військкомату із направленням у руках і був такий щасливий, ніби тільки що одружився». 27.01.2025 року Іван заїхав на день додому. Мамина душа тривожно тріпотіла, хотілося крикнути: «Сину, озирнись ще хоч один раз!». Були щоденні короткі повідомлення із фронту додому, аби батьки не хвилювалися.
3 квітня Герой написав, що повертається на свої позиції, а 4, 5… 9 — тиша.
10 квітня — сповіщення, що у списках безвісти зниклих, а 21 — повідомлення про загибель.
Тіло захисника більше 2-х тижнів лежало на полі бою. Аналізи ДНК підтвердили смерть.
Іван був прекрасним турботливим сином, називав батьків на «ВИ», при зустрічі цілував батькам руки. Був відповідальним, сміливим, чесним воїном.
Уподобання
Любив свою роботу водія, автівки і дорогу. Тільки навчився ходити — і відразу мріяв їздити, тож їздив на всьому.
Мрії
Мріяв повернутися із війни і працювати далекобійником. Планував об’їхати весь світ. Зробив закордонний паспорт — як крок до мрії.
Народився в селі Біївцях, закінчив школу, згодом навчався у Богуславському ЦПТО, здобув професію автослюсаря. Після армії працював водієм на Богуславському маслозаводі.
«Це був не син, а подарунок від Господа, — згадує мама Любов Миколаївна. — Він вийшов із військкомату із направленням у руках і був такий щасливий, ніби тільки що одружився». 27.01.2025 року Іван заїхав на день додому. Мамина душа тривожно тріпотіла, хотілося крикнути: «Сину, озирнись ще хоч один раз!». Були щоденні короткі повідомлення із фронту додому, аби батьки не хвилювалися.
3 квітня Герой написав, що повертається на свої позиції, а 4, 5… 9 — тиша.
10 квітня — сповіщення, що у списках безвісти зниклих, а 21 — повідомлення про загибель.
Тіло захисника більше 2-х тижнів лежало на полі бою. Аналізи ДНК підтвердили смерть.
Іван був прекрасним турботливим сином, називав батьків на «ВИ», при зустрічі цілував батькам руки. Був відповідальним, сміливим, чесним воїном.
Уподобання
Любив свою роботу водія, автівки і дорогу. Тільки навчився ходити — і відразу мріяв їздити, тож їздив на всьому.
Мрії
Мріяв повернутися із війни і працювати далекобійником. Планував об’їхати весь світ. Зробив закордонний паспорт — як крок до мрії.
Мрії
Мріяв повернутися із війни і працювати далекобійником. Планував об’їхати весь світ. Зробив закордонний паспорт — як крок до мрії.
