Андрій народився в Богуславі. З чотирьохрічного віку потрапив на виховання до прийомної родини Віталія та Анатолії Микитенків із Саварки. Пані Анатолія згадує: «Андрійка в лікарні запримітили наші доньки Юлія та Вікторія, вони його називали «наш братик». Тож, після лікарні ми стали відвідувати його із подарунками в садочку, а потім вирішили — Андрійко буде нашим сином. Нас тоді не зупинила навіть інформація про те, що в нього ще є братик і сестричка — Віталій та Саша. Взяли трьох».
Андрій зростав хорошим сином і справедливою людиною. Після закінчення Саварської школи вступив до Рокитнянського професійного ліцею, вивчився на «Бармен-офіціанта». Знайшов роботу і працював. Прийняв самостійне рішення підписати контракт. Телефонував рідним при першій ліпшій нагоді, щодня присилав телефонні повідомлення «Мамо, дуже люблю». Рідні чекали у відпустку Андрія у лютому, але, на жаль, воїн загинув під час виконання бойового завдання.