| Війська | Сухопутні війська ЗСУ 3-тя штурмова бригада (3 ОШБр) |
| Звання | Солдат |
| Посада | Оператор безпілотних літальних апаратів |
| Географія фронтових доріг | Харківщина |
| Місце загибелі | Поблизу н. п. Ольгівка Ізюмського району Харківської області |
Андрійко, лише так називали в родині, народився у Богуславі. З чотирьохрічного віку потрапив на виховання до прийомної родини Віталія та Анатолії Микитенків із Саварки. Пані Анатолія згадує: «Андрійка в лікарні зустріла наша старша донька Вікторія і розповіла про нього сестрі Юлі. Називали його «наш братик». Потім вони відвідували його із подарунками в садочку. Ми вирішили — Андрійко буде нашим сином. Нас не зупинило, що в нього ще є братик Віталій та сестричка Саша. Взяли усіх трьох».
Ріс хорошим сином і справедливою людиною, умів робити будь-яку сільську роботу. Після Саварської школи вступив до Рокитнянського професійного ліцею, вивчився на «Бармена-офіціанта». Знайшов роботу і працював, а потім прийняв самостійне рішення підписати контракт. Мав друга, з яким постійно обговорювали можливість піти служити. Він був сильним, мужнім, цілеспрямованим чоловіком.
Телефонував рідним за найменшої нагоди, щодня присилав повідомлення. Андрій ні на що не скаржився, говорив завжди, що все добре. Мамі писав: «Мамо, дуже люблю». Рідні чекали у відпустку Андрія у лютому. Воїн загинув раніше: група виходила з завдання, Андрій ішов першим і наступив на міну. Побратими надали першу допомогу, не вистачило до евакуації 10 хвилин. Останні слова: «Передайте родині вітання».