| Війська | Сухопутні війська ЗСУ Військова частина А4064 2-а стрілецька рота |
| Звання | Солдат |
| Посада | Кулеметник 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу |
| Географія фронтових доріг | Київщина, кордон з Білоруссю, Лиман Донецької області, Сірібрянський ліс , Луганщина |
| Місце загибелі | У районі села Невське Сватівського району Луганської області |
| Відзнаки | Медаль «Відвага та Честь», медаль “Ветеран війни” |
Андрій Левченко
("Лев")
Про героя
Народився Андрійна Північному Кавказі, а в 1984 році його родина переїхала в селоШупики на Богуславщину. Закінчив школу, вступив до Богуславського ПТУ № 7, здобув професію тракториста.
Після служби працював різноробочим, у лісгоспі, на фабриці, на будівництвах.
За час війни пройшов багато«гарячих» точокфронту, із яких виходив живим. Медаль “За відвагу і честь” отримав за те, що побратиму наклав турнікет і витягнув з поля бою.Мав поранення, але швидко повернувся до своїх побратимів. Коли повертався з позицій, то набирав рідних і говорив, що в нього все нормально. Побратим Коля розповідав, що Андрій був справжнім воїном, добрим, чесни, надійним. Згадував про бої за Сірібрянський ліс. Побратими називали Андрія “фортовим”, бо з ним були впевненні, що виберуться. Андрій останнім часом говорив ніби прощався. 15 червня рідні розмовляли востаннє. Андрій пішов на позиції, був великий наступ ворогів, атаку відбили, але до росіян рийшло підкріплення, українські позиції крили щільним вогнем. Місяць був в списках зниклих безвісти. Рідніупізнали по татуюванню на руці. Це в рамці група крові. Рука і тіло були обгорілими, але фрагмент з татуюванням зберігся. І годинник зберігся. Це було помічним в упізнанні, бо ДНК тест було важко зробити. Мама після інсульту, тож вона сладка і до кінця не дуже розуміє що сталося з сином.
Андрій був добрим і начитаним чоловіком, впевненим, спокійним, надійним воїном.
Уподобання
У вільний час він дуже любив читати, особливо захоплювався історичною літературою та науковою фантастикою.
Мрії
Мріяв створити власну родину
Народився Андрійна Північному Кавказі, а в 1984 році його родина переїхала в селоШупики на Богуславщину. Закінчив школу, вступив до Богуславського ПТУ № 7, здобув професію тракториста.
Після служби працював різноробочим, у лісгоспі, на фабриці, на будівництвах.
За час війни пройшов багато«гарячих» точокфронту, із яких виходив живим. Медаль “За відвагу і честь” отримав за те, що побратиму наклав турнікет і витягнув з поля бою.Мав поранення, але швидко повернувся до своїх побратимів. Коли повертався з позицій, то набирав рідних і говорив, що в нього все нормально. Побратим Коля розповідав, що Андрій був справжнім воїном, добрим, чесни, надійним. Згадував про бої за Сірібрянський ліс. Побратими називали Андрія “фортовим”, бо з ним були впевненні, що виберуться. Андрій останнім часом говорив ніби прощався. 15 червня рідні розмовляли востаннє. Андрій пішов на позиції, був великий наступ ворогів, атаку відбили, але до росіян рийшло підкріплення, українські позиції крили щільним вогнем. Місяць був в списках зниклих безвісти. Рідніупізнали по татуюванню на руці. Це в рамці група крові. Рука і тіло були обгорілими, але фрагмент з татуюванням зберігся. І годинник зберігся. Це було помічним в упізнанні, бо ДНК тест було важко зробити. Мама після інсульту, тож вона сладка і до кінця не дуже розуміє що сталося з сином.
Андрій був добрим і начитаним чоловіком, впевненим, спокійним, надійним воїном.
Уподобання
У вільний час він дуже любив читати, особливо захоплювався історичною літературою та науковою фантастикою.
Мрії
Мріяв створити власну родину
Мрії
Мріяв створити власну родину
