| Війська | Десантно-штурмові війська ЗСУ 82 окрема десантно-штурмова бригада, в/ч А2582 3-ій десантно-штурмовий батальйон |
| Звання | Солдат |
| Посада | Кулеметник, розвідник-навідник 2 розвідувального відділення розвідувального взводу |
| Географія фронтових доріг | Запоріжжя |
| Місце загибелі | У районі н. п. Вербове Пологівського району Запорізької області |
| Нагороди |
Орден "За Мужність" ІІІ ступеня |
Антон Якубович
("Чех")
Про героя
Антон народився і зростав в селі Дибинці, там закінчив школу. Вступив до Богуславського центру професійно-технічної освіти, здобув спеціальність електрогазозварювальника. Працював за професією у Богуславській сільгосптехніці, потім — на Богуславському заводі залізобетонних конструкцій, а згодом влаштувався на роботу в столиці в ПАТ «Мостобуд». Роботу в столиці поєднував із навчанням у Ржищівському індустріально-педагогічному фаховому технікумі. Останнє місце роботи ─ «Метробуд». У Антона була родина, оселилися в Богуславі, ростили двох синів, які схожі на тата.
Молодший брат став до лав ЗСУ 24.02.22 року. Антон мав велику травму хребта в дитинстві, через яку був звільненим від служби, але не втрачав надії скласти присягу на вірність народу України. Після навчального вишколу пробув тиждень на нулі і повернувся в навчальну частину інструктором, бо мав відмінні результати зі стрільби. Військова справа приносила задоволення. Сини не розповідали батькам про службу багато, але намагалися бути на зв’язку. Востаннє Антон був вдома на похороні батька в жовтні. Остання розмова з рідними відбулася 15 листопада. Наступного дня був вихід на бойові позиції, ворожий дрон стежив за військовими. Загинув Антон миттєво, від множинних травм, від скиду з дрона. Ризикуючи життями, під щільним обстрілом, побратими винесли тіло з поля бою у знак великої шани і поваги до Антона.
Уподобання
Любив подорожувати з родиною з ночівлею на природі та їздити в далекі мандрівки, а також рибалити з синами і друзями.
Мрії
Мріяв бути військовим, бо відчув, що це справа його життя. Мав гарні результати зі стрільби.
Антон народився і зростав в селі Дибинці, там закінчив школу. Вступив до Богуславського центру професійно-технічної освіти, здобув спеціальність електрогазозварювальника. Працював за професією у Богуславській сільгосптехніці, потім — на Богуславському заводі залізобетонних конструкцій, а згодом влаштувався на роботу в столиці в ПАТ «Мостобуд». Роботу в столиці поєднував із навчанням у Ржищівському індустріально-педагогічному фаховому технікумі. Останнє місце роботи ─ «Метробуд». У Антона була родина, оселилися в Богуславі, ростили двох синів, які схожі на тата.
Молодший брат став до лав ЗСУ 24.02.22 року. Антон мав велику травму хребта в дитинстві, через яку був звільненим від служби, але не втрачав надії скласти присягу на вірність народу України. Після навчального вишколу пробув тиждень на нулі і повернувся в навчальну частину інструктором, бо мав відмінні результати зі стрільби. Військова справа приносила задоволення. Сини не розповідали батькам про службу багато, але намагалися бути на зв’язку. Востаннє Антон був вдома на похороні батька в жовтні. Остання розмова з рідними відбулася 15 листопада. Наступного дня був вихід на бойові позиції, ворожий дрон стежив за військовими. Загинув Антон миттєво, від множинних травм, від скиду з дрона. Ризикуючи життями, під щільним обстрілом, побратими винесли тіло з поля бою у знак великої шани і поваги до Антона.
Уподобання
Любив подорожувати з родиною з ночівлею на природі та їздити в далекі мандрівки, а також рибалити з синами і друзями.
Мрії
Мріяв бути військовим, бо відчув, що це справа його життя. Мав гарні результати зі стрільби.
Мрії
Мріяв бути військовим, бо відчув, що це справа його життя. Мав гарні результати зі стрільби.
