| Війська | Сухопутні війська ЗСУ 32 ОМБР 2 механізований батальйон |
| Звання | Солдат |
| Посада | Водій-електрик радіорелейної станції взводу зв’язку |
| Географія фронтових доріг | Донеччина |
| Місце загибелі | Поруч населеного пункту Синьківка Куп’янського району Донецької області |
Дмитро Завальський
(“Злий")
Про героя
Дмитро народився в селищіВоргашор, міста Воркути, Республіка Комі. У віці 5 років переїхав з батьками на Богуславщину, звідки родом тато. Навчався в богуславській школі №1, вивчився на столяра у ПТУ №7.
Пустив своє коріння в Богуславі, зустрів свою кохану, прожив цікаве життя. Мав щастя одружити доньку Владиславу. Батьки Дмитра померли: тато, Олексій Семенович,у 2008 році, мама,Тамара Степанівна, 2019 року. У Дмитра був сильний звʼязок зі своєю матірʼю, це було тяжкою втратою для нього.
За кермом почував себе як «риба у воді», тому і свою професію завжди пов'язував з автівками. працював на газовому господарстві, у службі «Таксі» та водієм в ПП «Мережа-Авто».
Був добрим, допомагав людям, хто б його не попросив,
З рідними підтримував зв’язок, коли був на війні. Узимку 2024 року, перед тим, як іти на бойове завдання, у нього були дивні передчуття, що вже не повернеться. Почалися сильні штурмові дії противника по позиції, обстріли з напрямку Лиман Перший. Ворог зайшов в тил позиції українських військовослужбовців. Унаслідок стрілецького бою Дмитро загинув. Певний час був у списках зниклих безвісти, поки побратими не забарали тіло загиблого.
Уподобання
Подобалися автомобілі. Ремонтував транспортні засоби – власний та знайомих.
Мрії
Мріяв купити нову автівку та зробити ремонт у батьківському будинку. Дуже хотів приїхати у відпустку та провести час з рідними, відпочити, поспілкуватися з друзями.
Дмитро народився в селищіВоргашор, міста Воркути, Республіка Комі. У віці 5 років переїхав з батьками на Богуславщину, звідки родом тато. Навчався в богуславській школі №1, вивчився на столяра у ПТУ №7.
Пустив своє коріння в Богуславі, зустрів свою кохану, прожив цікаве життя. Мав щастя одружити доньку Владиславу. Батьки Дмитра померли: тато, Олексій Семенович,у 2008 році, мама,Тамара Степанівна, 2019 року. У Дмитра був сильний звʼязок зі своєю матірʼю, це було тяжкою втратою для нього.
За кермом почував себе як «риба у воді», тому і свою професію завжди пов'язував з автівками. працював на газовому господарстві, у службі «Таксі» та водієм в ПП «Мережа-Авто».
Був добрим, допомагав людям, хто б його не попросив,
З рідними підтримував зв’язок, коли був на війні. Узимку 2024 року, перед тим, як іти на бойове завдання, у нього були дивні передчуття, що вже не повернеться. Почалися сильні штурмові дії противника по позиції, обстріли з напрямку Лиман Перший. Ворог зайшов в тил позиції українських військовослужбовців. Унаслідок стрілецького бою Дмитро загинув. Певний час був у списках зниклих безвісти, поки побратими не забарали тіло загиблого.
Уподобання
Подобалися автомобілі. Ремонтував транспортні засоби – власний та знайомих.
Мрії
Мріяв купити нову автівку та зробити ремонт у батьківському будинку. Дуже хотів приїхати у відпустку та провести час з рідними, відпочити, поспілкуватися з друзями.
Мрії
Мріяв купити нову автівку та зробити ремонт у батьківському будинку. Дуже хотів приїхати у відпустку та провести час з рідними, відпочити, поспілкуватися з друзями.
