| Війська | Десантно-штурмові війська ЗСУ Військової частини А0284 1-ий десантно-штурмовий батальйон 4-а десантно-штурмова рота |
| Звання | Солдат |
| Посада | Стрілець-помічник гранатометника 2 2 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роти |
| Географія фронтових доріг | Луганщина, Донеччина, Курщина, Сумщина |
| Місце загибелі | Поблизу н.п. Руське Порічне Суджанського району Курської області рф |
Ігор Плішков
(«Базука»)
28 років
01.06.1996 -
06.01.2025
У 2016 -му році став на захист України. Протягом трьох років служив в 72 бригаді в/ч А2167 зенітником, воював у Донецькій та Луганській областях. У жовтні 2023 року повернувся до лав ЗСУ, підписав контракт.
Про героя
Ігор народився в місті Корсунь-Шевченківський. Через два роки родина переїхала в Богуслав, де все життя і провів Ігор: садочок, школа №3, ЦПТО, де вивчився на плиточника. Бут працьовитим і старанним, брався за різні можливості заробітку.
Любив свою родину і допомагав мамі, сестрі, бабусям. У 2018 році у нього народилася донечка.
Ігор любив піклуватися за рідних, тож навіть з війни робив сюрпризи своїм рідним: квіти, подарунки. Він часом говорив своїй родині: «Мені головне — щоб ви посміхалися». У розмовах з близькими просив не хвилюватися, бо «в нього все добре». Ігор любив життя, а за Україну його віддав. Майже рік Ігор був в списках безвісти зниклих, експертиза ДНК підтвердила смерть, коли в серпні 2025 року відбувся обмін тілами загиблих воїнів.
Уподобання
Швидкість, авто, мотоцикли, дорога, музика — дарували Ігорю радість. У них відчував свободу, рух.
Мрії
Мріяв після війни повернутися додому, займатися сільським господарством, працювати на землі, розвивати власну справу. Мріяв про щасливе майбутнє, велику родину і про сина.
Ігор народився в місті Корсунь-Шевченківський. Через два роки родина переїхала в Богуслав, де все життя і провів Ігор: садочок, школа №3, ЦПТО, де вивчився на плиточника. Бут працьовитим і старанним, брався за різні можливості заробітку.
Любив свою родину і допомагав мамі, сестрі, бабусям. У 2018 році у нього народилася донечка.
Ігор любив піклуватися за рідних, тож навіть з війни робив сюрпризи своїм рідним: квіти, подарунки. Він часом говорив своїй родині: «Мені головне — щоб ви посміхалися». У розмовах з близькими просив не хвилюватися, бо «в нього все добре». Ігор любив життя, а за Україну його віддав. Майже рік Ігор був в списках безвісти зниклих, експертиза ДНК підтвердила смерть, коли в серпні 2025 року відбувся обмін тілами загиблих воїнів.
Уподобання
Швидкість, авто, мотоцикли, дорога, музика — дарували Ігорю радість. У них відчував свободу, рух.
Мрії
Мріяв після війни повернутися додому, займатися сільським господарством, працювати на землі, розвивати власну справу. Мріяв про щасливе майбутнє, велику родину і про сина.
Швидкість, авто, мотоцикли, дорога, музика — дарували Ігорю радість. У них відчував свободу, рух.
Мрії
Мріяв після війни повернутися додому, займатися сільським господарством, працювати на землі, розвивати власну справу. Мріяв про щасливе майбутнє, велику родину і про сина.
Мріяв після війни повернутися додому, займатися сільським господарством, працювати на землі, розвивати власну справу. Мріяв про щасливе майбутнє, велику родину і про сина.
