| Війська | Сухопутні війська ЗСУ 117 ОМБр бригада (А 4064 ) 28 ОСБ |
| Звання | Головний сержант |
| Посада | Командир 1 відділення кулеметного взводу |
| Географія фронтових доріг | Село Водяне на Донеччині, село Опитне, біля Донецького аеропорту, місто Бахмут, село Дворічна, Харківщина, Куп’янський район |
| Місце загибелі | Село Синьківка Куп’янського району |
| Відзнаки | Медаль «За вірність народу України», медаль “За оборону міста Бахмут” |
Максим Коршак
(“Корж”)
Про героя
Народився Максим 25 вересня 1993 року в селі Киданівка. У 2008-му закінчив Киданівську школу, вступив у 2012-му в Богуславський гуманітарний коледж імені Івана Семеновича Нечуя-Левицького, фах «Правознавство». Після навчання була армія, АТО. Коли звільнився з військової служби, то облаштував родинне гніздечко: одружився, народилася донечка. Усі разом жили в Киданівці, поки знову Максим не став до лав ЗСУ.
Коли приїздив у відпустку, то постійно вболівав за хлопців: весь час на зв’язку з побратимами, допомагав розв’язувати проблеми. Був відповідальним і зосередженим на справі. В одному бою під Бахмутом отримав осколкове поранення стегна, проте від операції відмовився, так з осколком повернувся у частину до побратимів.
Останній день свого земного життя Максим, не зважаючи на ворожий артилерійський та мінометний обстріли, самостійно знищив дві групи піхоти, кинувся на допомогу пораненим побратимам, що знаходились на сусідній позиції. “Ціною власного життя він зміг надати домедичну допомогу двом товаришам. На жаль, ворогом було здійснено скид ВНП з БпЛА від якого хоробрий воїн, Коршак Максим Юрійович, отримав тяжке поранення. Лишаючись сильним духом, дочекався евакуації ще в свідомості, але при транспортуванні його серце зупинилось”, ─так написала сестра героя у Петиції про присвоєння звання Герой України.
Уподобання
Любив футбол, слухати музику, цікавився військовою справою. Обожнював котів, які завжди з ним поряд на світлинах.
Мрії
Мріяв про військову кар’єру, про Перемогу! Хотів дбати про родину.
Народився Максим 25 вересня 1993 року в селі Киданівка. У 2008-му закінчив Киданівську школу, вступив у 2012-му в Богуславський гуманітарний коледж імені Івана Семеновича Нечуя-Левицького, фах «Правознавство». Після навчання була армія, АТО. Коли звільнився з військової служби, то облаштував родинне гніздечко: одружився, народилася донечка. Усі разом жили в Киданівці, поки знову Максим не став до лав ЗСУ.
Коли приїздив у відпустку, то постійно вболівав за хлопців: весь час на зв’язку з побратимами, допомагав розв’язувати проблеми. Був відповідальним і зосередженим на справі. В одному бою під Бахмутом отримав осколкове поранення стегна, проте від операції відмовився, так з осколком повернувся у частину до побратимів.
Останній день свого земного життя Максим, не зважаючи на ворожий артилерійський та мінометний обстріли, самостійно знищив дві групи піхоти, кинувся на допомогу пораненим побратимам, що знаходились на сусідній позиції. “Ціною власного життя він зміг надати домедичну допомогу двом товаришам. На жаль, ворогом було здійснено скид ВНП з БпЛА від якого хоробрий воїн, Коршак Максим Юрійович, отримав тяжке поранення. Лишаючись сильним духом, дочекався евакуації ще в свідомості, але при транспортуванні його серце зупинилось”, ─так написала сестра героя у Петиції про присвоєння звання Герой України.
Уподобання
Любив футбол, слухати музику, цікавився військовою справою. Обожнював котів, які завжди з ним поряд на світлинах.
Мрії
Мріяв про військову кар’єру, про Перемогу! Хотів дбати про родину.
Мрії
Мріяв про військову кар’єру, про Перемогу! Хотів дбати про родину.
