| Війська | Сухопутні війська ЗСУ 67-а Окрема механізована бригада ДУК ПС «Вовки Да Вінчі» (67 ОМБр, в/ч А4848) 1-й окремий штурмовий батальйон "ВовкиДа Вінчі" імені Героя України Дмитра Коцюбайла |
| Звання | Штаб-сержант |
| Посада | Командир протитанкового взводу вогневої підтримки 3 штурмової роти |
| Географія фронтових доріг | Брав участь у боях за Ямпіль Донецької обл., н.п. Новоселівське Луганської обл., н.п. Лиман Перший, н.п. Новоєгорівка, н.п. Синьківка Харківської області |
| Місце загибелі | Поблизу села Вільшана Куп’янського району Харківської області |
| Нагороди |
Орден "За Мужність" ІІІ ступеня |
Микола Глієвий
(“Прапор”)
40 років
16.11.1982 -
19.08.2023
У перший день повномасштабного вторгнення Микола прийшов в ТЦК, на фронт поїхав 26 лютого. Бойовий шлях розпочався у в/ч А 1232, в якій він був з 25.02.2022 по 07.10.2022 року. потім був переведений до 58 ОМБр імені Івана Виговського у 16 ОМпБ в/ч А 4590.
Про героя
Микола ─ старший син у родині. Народився у Розкопанцях, школу закінчив у рідному селі. Навчався на юриста в коледжі імені Івана Семеновича Нечуя-Левицького. Після закінчення працював в охоронній структурі. Одружився і будував родину з коханою Світланою, виховував двох донечок. Микола з власною бригадою зводив будинки з нуля і під ключ. У 2019 році на війні втратив наймолодшого брата Олексія. З такою втратою важко було змиритися, разом із середнім братом підтримували маму Світлану і вітчима Анатолія. А в складний для України час обоє синів стали на захист держави. Побратими згадують Миколу як воїна цілеспрямованого, наполегливого, сміливого.
Уподобання
Любив будувати будинки, тому робота була в радість. Слухав музику українських гуртів «Без Обмежень», «Kalush Orchestra», “Kozak System”. Із задоволенням грав у шахи, ганяв у футбол.
Мрії
Микола мріяв про життя щасливого чоловіка: виховати доньок, повести їх до вінця, закінчити ремонт. Мріяв із великою родиною подорожувати Україною.
Микола ─ старший син у родині. Народився у Розкопанцях, школу закінчив у рідному селі. Навчався на юриста в коледжі імені Івана Семеновича Нечуя-Левицького. Після закінчення працював в охоронній структурі. Одружився і будував родину з коханою Світланою, виховував двох донечок. Микола з власною бригадою зводив будинки з нуля і під ключ. У 2019 році на війні втратив наймолодшого брата Олексія. З такою втратою важко було змиритися, разом із середнім братом підтримували маму Світлану і вітчима Анатолія. А в складний для України час обоє синів стали на захист держави. Побратими згадують Миколу як воїна цілеспрямованого, наполегливого, сміливого.
Уподобання
Любив будувати будинки, тому робота була в радість. Слухав музику українських гуртів «Без Обмежень», «Kalush Orchestra», “Kozak System”. Із задоволенням грав у шахи, ганяв у футбол.
Мрії
Микола мріяв про життя щасливого чоловіка: виховати доньок, повести їх до вінця, закінчити ремонт. Мріяв із великою родиною подорожувати Україною.
Любив будувати будинки, тому робота була в радість. Слухав музику українських гуртів «Без Обмежень», «Kalush Orchestra», “Kozak System”. Із задоволенням грав у шахи, ганяв у футбол.
Мрії
Микола мріяв про життя щасливого чоловіка: виховати доньок, повести їх до вінця, закінчити ремонт. Мріяв із великою родиною подорожувати Україною.
Микола мріяв про життя щасливого чоловіка: виховати доньок, повести їх до вінця, закінчити ремонт. Мріяв із великою родиною подорожувати Україною.
