| Війська | Сухопутні війська ЗСУ Військова частина А4007, 110 ОМБр імені генерал-хорунжого Марка Безручка 8-ий батальйон |
| Звання | Старший солдат |
| Посада | Командир бойової машини, командир 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти |
| Географія фронтових доріг | Донеччина, Авдіївка, Красногорівка |
| Місце загибелі | Поблизу міста Красногорівка Покровського району Донецької області |
| Нагороди |
Орден "За Мужність" ІІІ ступеня |
Микола Підлубний
("Командос")
Про героя
Микола народився у Богуславі, був первістком у багатодітній родині. Вивчився і працював на цегляному заводі, в Києві у “Будінженермережа-5”. Був спортсменом, мав гарні успіхи у футболі, коли був юнаком ─зібрав футбольну команду в дворі та сам власноруч біля будинку зробив маленьке футбольне поле, мріяв про карʼєру футболіста. Згодом Микола одружився та став татом: народився син, який буде тепер бачити тата на світлинах та в найкращих спогадах.
На початок повномасштабного вторгнення ворога проживав у Житомирській області (звідки родом дружина), та наступи ворога, постійні обстріли змусили Миколу вивезти молоду родину на Львівщину.
Вірно та віддано служив народу України, мав повагу в побратимів.
У березні 2023 року Авдіївський напрямок став найгарячіший точкою. 24 березня 2023 року Микола потрапив під мінометний обстріл ворога, внаслідок вибуху отримав тяжке поранення, на 90% несумісне з життям. Помер у шпиталі імені І. І. Мечнікова в Дніпрі.
У Миколи залишилися дружина Аніта, чотирьохрічний син Микита, мама Лариса, брати, сестричка та бабуся.
Уподобання
Футбол був грою-захопленням із дитинства.
Мрії
Завжди хотів лише найкращого для сина та для своєї родини.
Микола народився у Богуславі, був первістком у багатодітній родині. Вивчився і працював на цегляному заводі, в Києві у “Будінженермережа-5”. Був спортсменом, мав гарні успіхи у футболі, коли був юнаком ─зібрав футбольну команду в дворі та сам власноруч біля будинку зробив маленьке футбольне поле, мріяв про карʼєру футболіста. Згодом Микола одружився та став татом: народився син, який буде тепер бачити тата на світлинах та в найкращих спогадах.
На початок повномасштабного вторгнення ворога проживав у Житомирській області (звідки родом дружина), та наступи ворога, постійні обстріли змусили Миколу вивезти молоду родину на Львівщину.
Вірно та віддано служив народу України, мав повагу в побратимів.
У березні 2023 року Авдіївський напрямок став найгарячіший точкою. 24 березня 2023 року Микола потрапив під мінометний обстріл ворога, внаслідок вибуху отримав тяжке поранення, на 90% несумісне з життям. Помер у шпиталі імені І. І. Мечнікова в Дніпрі.
У Миколи залишилися дружина Аніта, чотирьохрічний син Микита, мама Лариса, брати, сестричка та бабуся.
Уподобання
Футбол був грою-захопленням із дитинства.
Мрії
Завжди хотів лише найкращого для сина та для своєї родини.
Мрії
Завжди хотів лише найкращого для сина та для своєї родини.
