Богуславська міська територіальна
громада

Інформаційна виставка героїв
російсько-української війни.
Богуславщина

Війська Сухопутні війська ЗСУ
53-а окрема механізована бригада
Звання Солдат
Посада Механік-водій
Географія фронтових доріг Кордон України з Молдовою (територія окупованого Придністов’я) Подільськ, Донеччина
Місце загибелі Село Зайцеве Донецької області

Олександр Бочаров

41 рік
30.01.1975 - 25.05.2016
Пройшов строкову службу в Одесі, був водієм. Учасник Революції Гідності. Мобілізований у 4-ій хвилі мобілізації. Був солдатом у роті оперативного призначення військової частини 3066 НГУ. Добровільно підписав контракт і став на службу ЗСУ 25.04.2016 року.

Про героя

Народився у с. Бране Поле, жив та навчався у школі в Медвині. Олександра виховувала бабуся Феодосія (баба Веня), тата не знав, мама виїхала з України. Опанував професію водія, вивчився в автошколі в ДТСАФ. Після школи працював на комбікормовому заводі в Медвині, в Богуславі на молокозаводі. Одружився, народилася донька. З родиною жив в Богуславі, сімейне життя не склалося. Працював водієм в різних організаціях в Богуславі, Києві. Був учасником Революції Гідності. Хотів бути добровольцем. Казав двоюрідному брату, що не може дивитися на діток, тому йде їх захищати, щоб не прийшли москалі хазяйнувати на рідній землі.

На Великдень рідний дядько Петро дізнався, що Олександр вже на сході, що захищає Україну з власної волі. Деякий час не виходив на зв’язок, як тільки вийшов, то рідні передали через місцевих волонтерів йому смаколиків та корисностей. Волонтери зустрілися з Олександром і його побратимами.  Перед виходом на чергове завдання Олександр зателефонував тітіці Тетяні  о 16.00. Воїн дякував рідним за все добро, за все хороше, що ті робили в його життя. Близько 18.00 авто з групою військових наїхало на ворожу міну. Водієм групи був Олександр. Смерть була миттєвою.

 

Уподобання

Любив лагодити мотоцикли, мопеди, велосипеди.

Мрії

Мріяв про світ без москалів.