Народився в селі Синява Рокитнянського району. Єдиний син. Закінчив школу зі срібною медаллю. Вступив до Київського політихнічного інституту, обрав факультет “Математика і Електроніка”. На старших курсах паралельно працював, бо мав родину і виховували донечку Аню. Хоча розлучився та брав активну участь в житті донечки. До 2014 року їздив в росію, там мав іншу родину і виховував сина Артема. Друга родина лишилася за кордоном. В Україну переїхати не наважилися. Олексій тримав зв’язок з сином як міг на відстані.
Батьки Олексія розлучилися, та він вважав себе щасливою дитиною, бо мав двох мам і тат. Обидві родини любили і цінували сина. Багато часу проводив у родині тата в Лютарях. З 2016 року працював в приватній компанії по виготовленню металопластикових вікон.
Був чесним, добрим, щедрим. Постійно допомагав своїй бабусі.
Хотів бути корисним на війні, засмучувався, коли довго не викликали по повістці. Побратими просили, аби готував їм свої улюблені страви. Часом щось знаходили на залишених городах. Загинув на завданні, відбувся великий прорив ворога.