| Війська | Сухопутні війська ЗСУ В/ч А2167, 72-а окремої механізованої бригади Реактивний артилерійський дивізіон |
| Звання | Старший сержант |
| Посада | Старший навідник 3 реактивної артилерійської батареї, водій-електрик |
| Географія фронтових доріг | Майдан, Революція Гідності, Донеччина та Луганщина, сектор “Д” |
| Місце загибелі | Cело Дякове Антрацитівського району, Луганської області |
| Нагороди |
Орден "За Мужність" ІІІ ступеня |
Павло Пушняк
("Паша")
Про героя
Народився у Богуславі, закінчив школу № 2. Прагнув бути гідним сином свого батька-дисидента, якого він втратив у семирічному віці. Виховував у собі силу волі, найкращі якості воїна-козака. Працював над самовдосконаленням, мав хороші всебічні здібності, очолив першу в районі команду інтелектуалів «КРОКС». Вступив на інженерно-танковий факультет Київського Інституту Сухопутних Військ. Продовжив службу у підрозділі спеціального призначення «БАРС». Після розформування «БАРСу» залишився жити і працювати в Києві. Був одруженим, мав сина Романа. Любив мандрувати із сім’єю по країні. Дуже любив дітей, приділяв їм багато часу, а вони теж його обожнювали. Був надзвичайно справедливим і щирим: завжди ставав на захист будь-якої людини (навіть незнайомої), якщо бачив потребу у допомозі.
Події Революції Гідності змінили остаточно його життя. Слова сина-восьмикласника, що він теж хоче захищати своє європейське майбутнє на Майдані, стали визначальними, там і зустрів свій останній день народження.
Пісня «Лента за лентою» стала його дороговказом, а слова «Вкраїнський повстанче, в бою не відступай!» були життєвим кредо, якого дотримався до останнього подиху.
Уподобання
Захоплювався технікою, вивчав історію, особливу увагу приділяв військовій історії, любив подорожувати.
Мрії
Головна мрія – незалежна вільна Україна; особисті мрії ─ щасливе майбутнє для сина і усіх дітей, можливість реалізувати себе; приватна мрія – подорожі і мати спортивний автомобіль преміум класу марки «Porsсhe».
Народився у Богуславі, закінчив школу № 2. Прагнув бути гідним сином свого батька-дисидента, якого він втратив у семирічному віці. Виховував у собі силу волі, найкращі якості воїна-козака. Працював над самовдосконаленням, мав хороші всебічні здібності, очолив першу в районі команду інтелектуалів «КРОКС». Вступив на інженерно-танковий факультет Київського Інституту Сухопутних Військ. Продовжив службу у підрозділі спеціального призначення «БАРС». Після розформування «БАРСу» залишився жити і працювати в Києві. Був одруженим, мав сина Романа. Любив мандрувати із сім’єю по країні. Дуже любив дітей, приділяв їм багато часу, а вони теж його обожнювали. Був надзвичайно справедливим і щирим: завжди ставав на захист будь-якої людини (навіть незнайомої), якщо бачив потребу у допомозі.
Події Революції Гідності змінили остаточно його життя. Слова сина-восьмикласника, що він теж хоче захищати своє європейське майбутнє на Майдані, стали визначальними, там і зустрів свій останній день народження.
Пісня «Лента за лентою» стала його дороговказом, а слова «Вкраїнський повстанче, в бою не відступай!» були життєвим кредо, якого дотримався до останнього подиху.
Уподобання
Захоплювався технікою, вивчав історію, особливу увагу приділяв військовій історії, любив подорожувати.
Мрії
Головна мрія – незалежна вільна Україна; особисті мрії ─ щасливе майбутнє для сина і усіх дітей, можливість реалізувати себе; приватна мрія – подорожі і мати спортивний автомобіль преміум класу марки «Porsсhe».
Мрії
Головна мрія – незалежна вільна Україна; особисті мрії ─ щасливе майбутнє для сина і усіх дітей, можливість реалізувати себе; приватна мрія – подорожі і мати спортивний автомобіль преміум класу марки «Porsсhe».
