| Війська | Сухопутні війська ЗСУ 72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців (72 ОМБр в/ч А2167) 1-ий механізований батальйон |
| Звання | Головний сержант |
| Посада | Заступник командира бойової машини, навідник-оператор 1 механізованої роти |
| Географія фронтових доріг | Донеччина |
| Місце загибелі | Поблизу н.п. Водяне Покровського району Донецької області |
Павло Саламаха
(“Паша”)
54 роки
19.08.1969 -
09.07.2024
Проходив строкову службу. У 2014 році став на захист України, був учасником АТО понад рік у сладі 25 бригади ДШВ, мав позивний “Кабан”.
24 лютого 2022 року Павла викликали на службу.
Про героя
Народився Павло в місті Шахтарськ. У 1980 році родина переїхала на батьківщину мами Лідії Павлівни в село Хохітва. Був розумним і активним, закінчив школу і далі навчався в Білоцерківському ПТУ на фрезирувальника. Після армії працював на радіозаводі в Богуславі, на судноплавному заводі на Рибальському островів Києві, з 2015 року - на заводі “Антонова”. Павла цінували і поважали.
Мав родину, виховував сина. Після розлучення все майно лишив сину і дружині. Перейшов жити до мами і брата Костянтина в село, їздив на роботу в Київ.
Мав два тяжкі поранення, було травмовано ліві руку і ногу. Без реабілітації повертався в стрій. До рідних приїздив улітку 2023 року. В середині червня 2024 року востаннє спілкувався з братом, просив дбати про сина, якщо щось станеться. На останньому завданні Павла було поранено, побратим надавав допомогу, але не вдалося ні вберегти життя, ні зробити евакуацію. слідства підтверджено.
З вірою у Перемогу рідні чекають звільнення всієї України і гідного поховання воїна Павла.
Уподобання
Любив свою роботу, любив грати в футбол. Павло був нападником, а його брат Костя — захисник. Вболівав за команду Київське “Динамо”.
Мрії
Мріяв приїхати у відпустку влітку 2024 року. Хотів купити свою квартиру.
Народився Павло в місті Шахтарськ. У 1980 році родина переїхала на батьківщину мами Лідії Павлівни в село Хохітва. Був розумним і активним, закінчив школу і далі навчався в Білоцерківському ПТУ на фрезирувальника. Після армії працював на радіозаводі в Богуславі, на судноплавному заводі на Рибальському островів Києві, з 2015 року - на заводі “Антонова”. Павла цінували і поважали.
Мав родину, виховував сина. Після розлучення все майно лишив сину і дружині. Перейшов жити до мами і брата Костянтина в село, їздив на роботу в Київ.
Мав два тяжкі поранення, було травмовано ліві руку і ногу. Без реабілітації повертався в стрій. До рідних приїздив улітку 2023 року. В середині червня 2024 року востаннє спілкувався з братом, просив дбати про сина, якщо щось станеться. На останньому завданні Павла було поранено, побратим надавав допомогу, але не вдалося ні вберегти життя, ні зробити евакуацію. слідства підтверджено.
З вірою у Перемогу рідні чекають звільнення всієї України і гідного поховання воїна Павла.
Уподобання
Любив свою роботу, любив грати в футбол. Павло був нападником, а його брат Костя — захисник. Вболівав за команду Київське “Динамо”.
Мрії
Мріяв приїхати у відпустку влітку 2024 року. Хотів купити свою квартиру.
Любив свою роботу, любив грати в футбол. Павло був нападником, а його брат Костя — захисник. Вболівав за команду Київське “Динамо”.
Мрії
Мріяв приїхати у відпустку влітку 2024 року. Хотів купити свою квартиру.
Мріяв приїхати у відпустку влітку 2024 року. Хотів купити свою квартиру.