| Війська | Сухопутні війська ЗСУ Військова частина А7375 , 241ОБр Тро 206 батальйон ТрО |
| Звання | Солдат |
| Посада | Кулеметник 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти |
| Географія фронтових доріг | Бої за Харків, Донеччина, Луганщина |
| Місце загибелі | У районі н.п. Побєда Покровського р-ну Донецької обл. |
| Відзнаки | Медаль "Честь. Слава. Держава", нагрудний знак "Відмінник Збройних Сил України", почесний нагрудний знак "Відмінник Збройних Сил України"Почесний нагрудний знак, медаль "За участь у антитерорестичінй операції" |
Павло Затірка
(“Яма”)
Про героя
Павло народився у люблячій родині в республіці Татарстан, у 1992 році переїхали в Київ, навчався в школі 174. Ріс допитливим і кмітливим. У шкільні роки займався веслуванням на байдарках,брав участь у змаганнях та отримував нагороди. Після школи навчався у Київському професійному ліцеї "Авіант", де отримав спеціальність "Слюсар з ремонту автомобілів, водій автомобіля категорії "В","С". Більшість свого життя працював водієм та слюсарем. Павло ніби народився з умінням керувати. Після навчання в ліцеї пройшов строкову службу. Пізніше воював в АТО, отримав контузію, певний час лікувався. До лав ЗСУ повернувся без вагань, незважаючи на те, що його не відразу хотіли брати до лави ЗСУ, з огляду на отримані поранення у 2014 році. Павло був упевнений, що буде корисним у бою з ворогом, адже вже мав досвід у бойових умовах.
Його почуття гумору завжди могло підняти настрій та заспокоїти в важкі часи. Паша був дуже світлою людиною, але, на жаль, поповнив ряди Небесних Воїнів.
Павло ─любий синочок для батька, найрідніший брат для сестри, надійний воїн для побратимів і друзів, найкращий усвіті татко для доньки Даринки.
Уподобання
Любив автівки, дорогу, водіння.
Мрії
Мріяв, що виховуватиме доньку в незалежній Україні, під синім небом і з жовтим колоссям.
Павло народився у люблячій родині в республіці Татарстан, у 1992 році переїхали в Київ, навчався в школі 174. Ріс допитливим і кмітливим. У шкільні роки займався веслуванням на байдарках,брав участь у змаганнях та отримував нагороди. Після школи навчався у Київському професійному ліцеї "Авіант", де отримав спеціальність "Слюсар з ремонту автомобілів, водій автомобіля категорії "В","С". Більшість свого життя працював водієм та слюсарем. Павло ніби народився з умінням керувати. Після навчання в ліцеї пройшов строкову службу. Пізніше воював в АТО, отримав контузію, певний час лікувався. До лав ЗСУ повернувся без вагань, незважаючи на те, що його не відразу хотіли брати до лави ЗСУ, з огляду на отримані поранення у 2014 році. Павло був упевнений, що буде корисним у бою з ворогом, адже вже мав досвід у бойових умовах.
Його почуття гумору завжди могло підняти настрій та заспокоїти в важкі часи. Паша був дуже світлою людиною, але, на жаль, поповнив ряди Небесних Воїнів.
Павло ─любий синочок для батька, найрідніший брат для сестри, надійний воїн для побратимів і друзів, найкращий усвіті татко для доньки Даринки.
Уподобання
Любив автівки, дорогу, водіння.
Мрії
Мріяв, що виховуватиме доньку в незалежній Україні, під синім небом і з жовтим колоссям.
Мрії
Мріяв, що виховуватиме доньку в незалежній Україні, під синім небом і з жовтим колоссям.
