Війська | Сухопутні війська ЗСУ 30 окрема механізована бригада імені князя Острозького (30 ОМБ, в/ч А0409) Механізований батальйон |
Звання | Молодший сержант |
Посада | Снайпер, бойовий медик механізованого взводу механізованої роти |
Географія фронтових доріг | Мар’їнка, Авдіївка, Піски, Донецький аеропорт. Брав участь у звільненні Харківщини, Куп’янська, Балаклії, Ізюму, Херсона. |
Місце загибелі | Під Бахмутом |
Нагороди |
Орден "За Мужність" ІІІ ступеня |
Відзнаки | Медаль “За військову службу Україні”, Медаль “За оборону рідної держави”, пам’ятний знак учаснику подій оборони Донецького аеропорту, нагрудний знак “За оборону Донецького аеропорту", відзнака “За участь в Антитерористичній операції”. |
Руслан народився у родині військового в Петропавловську-Камчатському, але дитинство і юність провів у селі Мисайлівка, де зростав у любові. У дорослому житті переїхав жити і працювати в Білу Церкву, звідки і був призваним до лав ЗСУ. Пізніше переведений до військової частини у Василькові. Руслан виборював незалежність України на полі бою зі зброєю в руках 8 років. Брав участь у героїчних боях. Був КІБОРГОМ, тримав оборону в найтяжчі часи. Кулі його не торкалися. Посмішка й віра рятувала воїна і надавала сили на порятунок побратимів. Займав посади снайпера і бойового медика, вчився і вдосконалювався, проходив постійно військові вишколи і курси . Повномасштабне вторгнення застало воїна в селі Нью-Йорк Донецької області. Допомагав евакуації дітей із Краматорська. Звільняв захоплені ворогом землі.
Потрапив під щільний обстріл і отримав смертельні поранення. Фортеця Бахмут була місце останнього бою воїна з досвідом, уміннями, стажем.