Сергій народився і виріс в селі Мисайлівка, навчався в Мисайлівській школі, яку закінчив на відмінно! Завжди був першим у всьому. З дитинства мріяв бути військовим, але не вступив до військового училища. Навчався у Козятинському залізничному технікумі, де отримав професію «помічник машиніста». Працював за фахом не довго. Повернувся у рідне село і став працювати в колгоспі. В 1990 році одружився з сільською дівчиною Людмилою. У 1991 році в пари народилася донечка Оксанка, а в 1995 році ─ друга донечка Оленка. Жили, працювали, тримали домашнє господарство, ростили дітей. Потім Сергій пішов працювати у військову частину, був начальником зміни. Пропрацював там близько 20 років, а тоді влаштувався на роботу в селі: в ТАС АГРО, черговим в пожежній частині. Сергій допомагав усім, хто його просив, по господарству, чи щось будувати, вмів робити все. Доньки підростали, навчалися в школі на відмінно, згодом ─ у столичних вузах. Оксана повернулася додому, вийшла заміж і народила внучку Євочку. Зять Олександр теж несе службу в лавах ЗСУ. Молодша донька Олена живе і працює у Києві. Коли їхав на Схід, то говорив: «Краще я буду воювати там, на Донеччині, ніж ці нелюди прийдуть у мою рідну Мисайлівку». Зі слів його побратимів, він був справжнім воїном - сміливим і досвідченим, вірним другом, воював за десятьох та врятував життя багатьом, витягуючи їх з-під куль. Єва кожного дня згадує дідуся і питає, коли він приїде додому.