| Війська | Сухопутні війська ЗСУ 32-га окрема механізована сталева бригада (32 ОМБр «Сталь» ), в/ч А4784 Мотопіхотний батальйон |
| Звання | Головний сержант |
| Посада | Посада: Водій-електрик 2-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів |
| Географія фронтових доріг | Маріуполь, Луганщина, Сумщина, Запоріжчина, Донеччина, Покровськ |
| Місце загибелі | У місті Покровськ |
Станіслав Петренко
("Боксер")
Про героя
Народився у селі Іванівка, що належало до Богуславського р-ну. Там закінчив школу і обрав професію зоотехніка для подальшого навчання в Маслівському аграрному технікумі.
Після повернення з армії одружився, оселилися в Богуславі. У родині народилося дві доньки — Владислава і Карина. Працював 13 років слюсарем на газовому господарстві. Згодом обрав військову справу і служив за контрактом у частині поруч.
Із рідними намагався не говорити про війну, бо іноді наверталися сльози при таких розмовах: були випадки, коли на позиціях був по 3-4 тижні, без їжі і води. Командир згадує Станіслава, як відповідального і витривалого воїна, сильного духом і тілом. Весь час намагався вивчати щось нове у військовій справі, розвивався. Проходив різні курси.
З 24.02.2022 року часто був на «0», якось аж майже 7 місяців. У грудні 2024 році отримав поранення, після реабілітації не списали, перевели з піхоти в підрозділ по роботі з дронами. Отримав поранення від FPV, до стабпункту не довезли, помер в дорозі.
Уподобання
Любив відпочивати з друзями, родиною на природі біля річки. Любив риболовлю, лазню.
Мрії
Мріяв, щоб закінчилася війна і був спокій на душі. Дуже хотів приїхати додому і нарешті зустрітися зі своїм першим новонародженим онуком.
Народився у селі Іванівка, що належало до Богуславського р-ну. Там закінчив школу і обрав професію зоотехніка для подальшого навчання в Маслівському аграрному технікумі.
Після повернення з армії одружився, оселилися в Богуславі. У родині народилося дві доньки — Владислава і Карина. Працював 13 років слюсарем на газовому господарстві. Згодом обрав військову справу і служив за контрактом у частині поруч.
Із рідними намагався не говорити про війну, бо іноді наверталися сльози при таких розмовах: були випадки, коли на позиціях був по 3-4 тижні, без їжі і води. Командир згадує Станіслава, як відповідального і витривалого воїна, сильного духом і тілом. Весь час намагався вивчати щось нове у військовій справі, розвивався. Проходив різні курси.
З 24.02.2022 року часто був на «0», якось аж майже 7 місяців. У грудні 2024 році отримав поранення, після реабілітації не списали, перевели з піхоти в підрозділ по роботі з дронами. Отримав поранення від FPV, до стабпункту не довезли, помер в дорозі.
Уподобання
Любив відпочивати з друзями, родиною на природі біля річки. Любив риболовлю, лазню.
Мрії
Мріяв, щоб закінчилася війна і був спокій на душі. Дуже хотів приїхати додому і нарешті зустрітися зі своїм першим новонародженим онуком.
Мрії
Мріяв, щоб закінчилася війна і був спокій на душі. Дуже хотів приїхати додому і нарешті зустрітися зі своїм першим новонародженим онуком.
