| Війська | Десантно-штурмові війська ЗСУ 2-ий парашутно-десантний батальйон 6 парашутно-десантної роти |
| Звання | Солдат |
| Посада | Стрілець-снайпер парашутно-десантного взводу |
| Географія фронтових доріг | Луганський напрямок |
| Місце загибелі | Северодонеському районі поблизу населеного пункту Червонопопівка Луганської області |
| Нагороди |
Орден "За Мужність" ІІІ ступеня |
| Відзнаки | Орден “За мужність” III ступеня |
Валерій Казміренко
("Мангуст")
Про героя
Народився Валерій в селі Велика Вовнянка Таращанського району, згодом батьки переїхали в Богуслав. Навчався в Богуславській школі 3, після закінчення школи вступив до Богуславського центру професійно-технічної освіти. Вивчився на кам’янщика.
Згодом переїхав до столиці, де довгий час пропрацював автослюсарем в "Київтранс 2005" в м.Вишневе. Там і зустрів майбутню дружину, створив сім'ю, народився син Артем. З часом родина переїхала до Богуслава, де Валерій працював в автодорожній службі, а з початком повномасштабної війни влаштувався до Богуславського маслозаводу "Мілка". Валерій був комунікабельним, хорошим чоловіком, вірним другом, веселим та життєрадісним.
Дружина ділиться пригадує свої відчуття, коли коханого призвали: «Відчувала страх, занепокоєння, але він втішав, мовляв, не хвилюйся, все буде добре, я повинен вас захищати. Того ранку йшов сильний дощ, тому він не дозволив мені його провести. То був останній раз, коли я його обійняла. Валерій із фронту дзвонив не часто, а коли йшов на завдання, завжди повідомляв що не буде виходити на зв'язок, щоб я чекала». Того разу дружина теж чекала, але була якась така сильна тривога і відчуття, ніби щось сталося. Невдовзі прийшла сумна звістка, що Валерій загинув, виконуючи бойове завдання. Поховати Валерія змогли лише 30 березня, так як чекали експертизу ДНК.
Уподобання
Захоплювався риболовлею.
Мрії
Планував відкрити свій салон з ремонту автомобілів, так як добре це вмів робити. Мріяв про другу дитину, подорожувати з сім'єю після війни та побачити світ.
Народився Валерій в селі Велика Вовнянка Таращанського району, згодом батьки переїхали в Богуслав. Навчався в Богуславській школі 3, після закінчення школи вступив до Богуславського центру професійно-технічної освіти. Вивчився на кам’янщика.
Згодом переїхав до столиці, де довгий час пропрацював автослюсарем в "Київтранс 2005" в м.Вишневе. Там і зустрів майбутню дружину, створив сім'ю, народився син Артем. З часом родина переїхала до Богуслава, де Валерій працював в автодорожній службі, а з початком повномасштабної війни влаштувався до Богуславського маслозаводу "Мілка". Валерій був комунікабельним, хорошим чоловіком, вірним другом, веселим та життєрадісним.
Дружина ділиться пригадує свої відчуття, коли коханого призвали: «Відчувала страх, занепокоєння, але він втішав, мовляв, не хвилюйся, все буде добре, я повинен вас захищати. Того ранку йшов сильний дощ, тому він не дозволив мені його провести. То був останній раз, коли я його обійняла. Валерій із фронту дзвонив не часто, а коли йшов на завдання, завжди повідомляв що не буде виходити на зв'язок, щоб я чекала». Того разу дружина теж чекала, але була якась така сильна тривога і відчуття, ніби щось сталося. Невдовзі прийшла сумна звістка, що Валерій загинув, виконуючи бойове завдання. Поховати Валерія змогли лише 30 березня, так як чекали експертизу ДНК.
Уподобання
Захоплювався риболовлею.
Мрії
Планував відкрити свій салон з ремонту автомобілів, так як добре це вмів робити. Мріяв про другу дитину, подорожувати з сім'єю після війни та побачити світ.
Мрії
Планував відкрити свій салон з ремонту автомобілів, так як добре це вмів робити. Мріяв про другу дитину, подорожувати з сім'єю після війни та побачити світ.
