| Війська | Сили спеціальних операцій 6-й окремий полк рейнджерів 2-ий загон спеціальних операцій |
| Звання | Солдат |
| Посада | Водій-електрик 2 взводу засобів виводу та евакуації |
| Географія фронтових доріг | Сумщина, Харківщина |
| Місце загибелі | У районі н.п. Бугаївка Вовчанського району Харківської області |
Василь Іщенко
Про героя
Народився в селі Біївцях. Закінчив сільську школу, а згодом здобув професію «Столяр» у Богуславському ПТУ. Після навчання працював водієм у колгоспі, в Києві на будівництві та в Москаленківському старостинському окрузі.
Створив сім’ю, народилися сини Іван та Олександр. Але життя прожити —не поле перейти, тож розлучився із першою дружиною.
Згодом облаштовував свій сімейний затишок у Москаленках, де проживала його друга половинка Ірина із доньками Любою та Ніною, яких чоловік прийняв, як рідних. Мав двох внуків та надійне плече підтримки — свою єдину рідну сестру Людмилу, якій за першої ж нагоди відправляв повідомлення: «У мене все добре». Останнє сповіщення сестра отримала зранку 06.03.2026 року, коли захисник повернувся із позицій. Відповіла, але брат уже не прочитав.
Василь був людиною великої душі, щирості та незламності. Його згадують, як надійного друга, котрий підставить плече в найважчу хвилину, не чекаючи на прохання. Навіть коли власне життя підкидало випробування, він продовжував бути опорою для інших. Побратими з шанобливою подякою згадують сміливість і відповідальність воїна, адже він їздив туди, де було вкрай небезпечно.
Уподобання
Зі самого дитинства захоплювався автомобілями. Понад усе любив риболовлю і на дозвіллі рибалив на річці Рось у своєму рідному селі.
Мрії
Мріяв купити нове авто та поїхати за кордон до дружини.
Народився в селі Біївцях. Закінчив сільську школу, а згодом здобув професію «Столяр» у Богуславському ПТУ. Після навчання працював водієм у колгоспі, в Києві на будівництві та в Москаленківському старостинському окрузі.
Створив сім’ю, народилися сини Іван та Олександр. Але життя прожити —не поле перейти, тож розлучився із першою дружиною.
Згодом облаштовував свій сімейний затишок у Москаленках, де проживала його друга половинка Ірина із доньками Любою та Ніною, яких чоловік прийняв, як рідних. Мав двох внуків та надійне плече підтримки — свою єдину рідну сестру Людмилу, якій за першої ж нагоди відправляв повідомлення: «У мене все добре». Останнє сповіщення сестра отримала зранку 06.03.2026 року, коли захисник повернувся із позицій. Відповіла, але брат уже не прочитав.
Василь був людиною великої душі, щирості та незламності. Його згадують, як надійного друга, котрий підставить плече в найважчу хвилину, не чекаючи на прохання. Навіть коли власне життя підкидало випробування, він продовжував бути опорою для інших. Побратими з шанобливою подякою згадують сміливість і відповідальність воїна, адже він їздив туди, де було вкрай небезпечно.
Уподобання
Зі самого дитинства захоплювався автомобілями. Понад усе любив риболовлю і на дозвіллі рибалив на річці Рось у своєму рідному селі.
Мрії
Мріяв купити нове авто та поїхати за кордон до дружини.
Мрії
Мріяв купити нове авто та поїхати за кордон до дружини.
