| Війська | Сухопутні війська ЗСУ Військова частина А2167, 72-а окрема механізована бригада (72ОМБр) імені Чорних запорожців Ремонтно-відновлювальний батальйон |
| Звання | Старший солдат |
| Посада | Водій евакуаційної роти |
| Географія фронтових доріг | Київщина, Донеччина |
| Місце загибелі | Військовий госпіталь міста Дніпро |
Віталій Кравченко
("Матрос")
Про героя
Народився Віталій в Богуславі в люблячій родині. З дитинства мав серйозні проблеми зі здоров’ям. Мама заради сина залишила роботу. Перші класи отримував освіту вдома, з покращенням здоров’я почав відвідувати школу № 1. Здобув освіту слюсаря-автомеханіка та водія в Богуславському ЦПТО.
Жив і працював в Києві, Ржищеві, Богуславі. Останнє місце цивільної роботи - Богуславський заводі залізобетонних конструкцій.
У 2016 році вдруге одружився.
Про війну волів не розповідати. Війна підірвала ще більше здоров’я. Мав багато подяк і грамот. Був відповідальним і прискіпливим до деталей в роботі . За станом здоров’я міг не повертатися до війська, але це не про Віталія.
Коли звільняли Київщину, то займався евакуацією розбитої “Мрії”, в той час втратив свого побратима з часів АТО. Важко переживав втрату.
Приїхав в квітні до мами на день народження, ніби відчуваючи біду вмовив святкувати.
29 травня Віталій повернувся з завдання і впав, серце зупинилося. Побратими реанімували, організували евакуацію. В госпіталі Дніпра серце ще раз зупинялося, його знову запустили. Медики боролися за життя, але врятувати не вдалося.
Мама — Ольга, сестра Людмила Василівна, дружина Анастасія сумують за своїм дорогим Віталієм.
Уподобання
Мріяв, щоб Україна була вільної і незалежною. Хотів бачити свою родину великою і щасливою. Мріяв про своїх дітей. Планував наступну зустріч в серпні.
Мрії
Любив рибалити в вільну хвилину. Легко вчився новому, з охотою брався за цікаву роботу, бо вважав,що в житі може все згодитися.
Народився Віталій в Богуславі в люблячій родині. З дитинства мав серйозні проблеми зі здоров’ям. Мама заради сина залишила роботу. Перші класи отримував освіту вдома, з покращенням здоров’я почав відвідувати школу № 1. Здобув освіту слюсаря-автомеханіка та водія в Богуславському ЦПТО.
Жив і працював в Києві, Ржищеві, Богуславі. Останнє місце цивільної роботи - Богуславський заводі залізобетонних конструкцій.
У 2016 році вдруге одружився.
Про війну волів не розповідати. Війна підірвала ще більше здоров’я. Мав багато подяк і грамот. Був відповідальним і прискіпливим до деталей в роботі . За станом здоров’я міг не повертатися до війська, але це не про Віталія.
Коли звільняли Київщину, то займався евакуацією розбитої “Мрії”, в той час втратив свого побратима з часів АТО. Важко переживав втрату.
Приїхав в квітні до мами на день народження, ніби відчуваючи біду вмовив святкувати.
29 травня Віталій повернувся з завдання і впав, серце зупинилося. Побратими реанімували, організували евакуацію. В госпіталі Дніпра серце ще раз зупинялося, його знову запустили. Медики боролися за життя, але врятувати не вдалося.
Мама — Ольга, сестра Людмила Василівна, дружина Анастасія сумують за своїм дорогим Віталієм.
Уподобання
Мріяв, щоб Україна була вільної і незалежною. Хотів бачити свою родину великою і щасливою. Мріяв про своїх дітей. Планував наступну зустріч в серпні.
Мрії
Любив рибалити в вільну хвилину. Легко вчився новому, з охотою брався за цікаву роботу, бо вважав,що в житі може все згодитися.
Мрії
Любив рибалити в вільну хвилину. Легко вчився новому, з охотою брався за цікаву роботу, бо вважав,що в житі може все згодитися.
