| Війська | Сухопутні війська ЗСУ 1-й Окреми1 центр безпілотних систем (1 ОЦ БпС) , в/ч А4714 Рота зв'язку |
| Звання | Солдат |
| Посада | Водій-лінійного наглядача лінійно-кабельного відділення зв’язку взводу зв’язку командного пункту |
| Географія фронтових доріг | Херсонщина, Донеччина, Сумщина, Харківщина |
| Місце загибелі | У лікарні міста Києва |
Євгеній Павлюк
48 років
30.03.1978 -
25.09.2026
Уперше на захист України став у 2015 році, пройшов два роки важкої служби на посаді артилериста.
У перші дні повномасштабного вторгнення знову взяв до рук зброю і без вагань долучився до лав ЗСУ.
Про героя
Євгеній народився у Богуславі, де провів дитинство і юність. Навчався в школі № 1, у Богуславському педагогічному коледжі, спеціальність «Початкова освіта». Далі - навчання в Українському державному університету ім. Михайла Драгоманова, факультет іноземної філології здобув фах учителя іноземної мови. За спеціальністю Євгеній не працював. Він працював на різних приватних підприємствах та з задоволенням разом з братом Вадимом були організаторами різних свят. Був талановитим тамадою, ведучим, позитивним, веселим, енергійним.
Євгеній був патріотом України. Саме тому самостійно став учасником АТО.
Євгеній створив родину з коханою Ольгою. Разом виховували сина і доню. Після звільнення зі служби сім’я переїхала в Обухові, там працював в друкарні.
Почуття обов’язку мотивувало Євгенія повернутися в стрій, чотири роки поспіль важких боїв, втрат, випробувань підірвали здоров’я воїна.
У січні 2026 року його перевели на інші посаду. У серпні через різке погіршення самопочуття Євгеній звернувся до шпиталю в Дніпрі, згодом його госпіталізували до столичного лікувального закладу. Лікарі до останнього виборювали життя воїна, але підступна важка хвороба виявилася сильнішою - серце захисника зупинилося. На жаль, український захисник нехтував власним здоров’ям заради честі боронити Україну і виборювати її незалежність.
Джерело: Богуславська міська рада
Уподобання
Любив з братом проводити свята,. Євгенію подобалося бути тамадою, ведучим свят. Любив Україну.
Мрії
Мріяв одужати і продовжити здійснювати різні мрії
Євгеній народився у Богуславі, де провів дитинство і юність. Навчався в школі № 1, у Богуславському педагогічному коледжі, спеціальність «Початкова освіта». Далі - навчання в Українському державному університету ім. Михайла Драгоманова, факультет іноземної філології здобув фах учителя іноземної мови. За спеціальністю Євгеній не працював. Він працював на різних приватних підприємствах та з задоволенням разом з братом Вадимом були організаторами різних свят. Був талановитим тамадою, ведучим, позитивним, веселим, енергійним.
Євгеній був патріотом України. Саме тому самостійно став учасником АТО.
Євгеній створив родину з коханою Ольгою. Разом виховували сина і доню. Після звільнення зі служби сім’я переїхала в Обухові, там працював в друкарні.
Почуття обов’язку мотивувало Євгенія повернутися в стрій, чотири роки поспіль важких боїв, втрат, випробувань підірвали здоров’я воїна.
У січні 2026 року його перевели на інші посаду. У серпні через різке погіршення самопочуття Євгеній звернувся до шпиталю в Дніпрі, згодом його госпіталізували до столичного лікувального закладу. Лікарі до останнього виборювали життя воїна, але підступна важка хвороба виявилася сильнішою - серце захисника зупинилося. На жаль, український захисник нехтував власним здоров’ям заради честі боронити Україну і виборювати її незалежність.
Джерело: Богуславська міська рада
Уподобання
Любив з братом проводити свята,. Євгенію подобалося бути тамадою, ведучим свят. Любив Україну.
Мрії
Мріяв одужати і продовжити здійснювати різні мрії
Любив з братом проводити свята,. Євгенію подобалося бути тамадою, ведучим свят. Любив Україну.
Мрії
Мріяв одужати і продовжити здійснювати різні мрії
Мріяв одужати і продовжити здійснювати різні мрії
