| Війська | Сухопутні війська ЗСУ 67-ма окрема механізована бригада (67 ОМБр, в/ч А4848) 1-ий окремий штурмовий батальйон під командуванням Дмитра Коцюбайла («Да Вінчі») |
| Звання | Солдат |
| Посада | Кулеметник 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу |
| Географія фронтових доріг | Н.п. Новопокровка Запорізької області |
| Місце загибелі | Н.п. Новопокровка Запорізької області |
| Відзнаки | Медаль "Хрест доблесті" |
Євгеній Пільгун
("Висота")
Про героя
Народився в селі Ісайки, закінчив у рідному селі школу та вступив до Богуславського гуманітарного коледжу на спеціальність «Образотворче мистецтво». Під час навчання Євгеній проходив практику в рідній школі: викладав трудове навчання та образотворче мистецтво, учні любили творчого, усміхненого, доброго викладача-студента! Працював вожатим у оздоровчому закладі «Чайка», а потім була праця на будівництвах.
Мама Наталія Анатоліївна говорить, що син був майстром на всі руки, творчою особистістю. Багато його робіт подаровані друзям, рідним. Герой любив свого брата і племінників. Батько Євгенія ─ військовий, але син сказав: «Я повинен пройти цей шлях сам, а не бути під надійним «крилом» батька». Про героя лише хороші відгуки побратимів: розсудливий, надійний, спокійний, виважений.
Група, якою керував Євгеній, поверталася із завдання, їх накрив щільний мінометний обстріл. Змогли убезпечити себе в посадці, з часом продовжили вихід групи з завдання. Євгеній ішов першим. Собою прикрив усю групу, отримав осколкове поранення, не сумісне з життям. Побратими не змогли відразу винести тіло: був у статусі “безвісти зниклого”. Герой “на щиті” повернувся на Богуславщину в День незалежності. Батько, Андрій Анатолійович, продовжує службу.
Уподобання
Любив малювати олівцем, працювати в кузні, творити нестандартні конструкції будівель.
Мрії
Хотів створити щасливу родину, мріяв про доньку. Планував мешкати в місті, але певний час ─ пожити у Франції. Хотів купити спортивний мотоцикл.
Народився в селі Ісайки, закінчив у рідному селі школу та вступив до Богуславського гуманітарного коледжу на спеціальність «Образотворче мистецтво». Під час навчання Євгеній проходив практику в рідній школі: викладав трудове навчання та образотворче мистецтво, учні любили творчого, усміхненого, доброго викладача-студента! Працював вожатим у оздоровчому закладі «Чайка», а потім була праця на будівництвах.
Мама Наталія Анатоліївна говорить, що син був майстром на всі руки, творчою особистістю. Багато його робіт подаровані друзям, рідним. Герой любив свого брата і племінників. Батько Євгенія ─ військовий, але син сказав: «Я повинен пройти цей шлях сам, а не бути під надійним «крилом» батька». Про героя лише хороші відгуки побратимів: розсудливий, надійний, спокійний, виважений.
Група, якою керував Євгеній, поверталася із завдання, їх накрив щільний мінометний обстріл. Змогли убезпечити себе в посадці, з часом продовжили вихід групи з завдання. Євгеній ішов першим. Собою прикрив усю групу, отримав осколкове поранення, не сумісне з життям. Побратими не змогли відразу винести тіло: був у статусі “безвісти зниклого”. Герой “на щиті” повернувся на Богуславщину в День незалежності. Батько, Андрій Анатолійович, продовжує службу.
Уподобання
Любив малювати олівцем, працювати в кузні, творити нестандартні конструкції будівель.
Мрії
Хотів створити щасливу родину, мріяв про доньку. Планував мешкати в місті, але певний час ─ пожити у Франції. Хотів купити спортивний мотоцикл.
Мрії
Хотів створити щасливу родину, мріяв про доньку. Планував мешкати в місті, але певний час ─ пожити у Франції. Хотів купити спортивний мотоцикл.
