| Війська | Сухопутні війська ЗСУ Окрема президентська бригада імені гетьмана Богдана Хмельницького (ОПБр, в/ч А0222) 2 механізований |
| Звання | Солдат |
| Посада | Стрілець-снайпер |
| Географія фронтових доріг | Чернігівщина, Сумщина, Харків, об’їзна дорога, с. Питомник |
| Місце загибелі | Село Питомник, Харківська обл. |
| Нагороди |
Орден "За Мужність" ІІІ ступеня |
Юрій Басенко
("Рибачок")
38 років
09.02.1984 -
17.05.2022
У перші дні повномасштабного вторгнення Юрій добровільно прийшов у ТЦК. 10 березня 22 року Басенка Юрія викликали, і вранці того ж дня він виїхав з Богуслава. 18.03 склав присягу на вірність народу України. З 19 березня ─ на службі у ЗСУ. Пройшов практичну підготовку снайпера.
Про героя
Юрій народився у Розкопанцях, зростав, учився і працював на Богуславщині. Після здобуття професій тракториста та зварювальника влаштувався на роботу зварювальником. Мав радість бути причетним до Помаранчевої революції. Намагався приходити на Майдан. Зі спогадів мами, Юрій готував вдома чай і приносив протестувальникам. Переконав маму прийти на Майдан, бо там був дух єдності, братерства і свободи духу.
З дружиною познайомився в кафе, куди приходив з друзями, а Юля працювала там офіціанткою. Юрій сам обрав дату одруження, бо сподобалися цифри 09.09.2009. Був дбайливим та люблячим чоловіком і відповідальним татом, добрим сусідом і гарним другом. Юрія кликали бути хрещеним татом і він з радістю брав на себе таку відповідальність.
Із перших днів повномасштабного вторгнення вирішив, що має захищати свою родину, свою Україну. 13 березня Юрій перебував на Яворівському полігоні і пережив масовану атаку. Розповів рідним про велику катастофу і про те, що пережив сам. Під час навчань показаввідмінні здібності влучно стріляти. Саме тому заступив на посаду стрільця-снайпера. Юрій при кожній нагоді спілкувався з рідними. 10 травня спілкувався востаннє з дружиною, і обіцяв вийти на зв'язок згодом.
14 травня на завдання пішли п’ятеро військових, це було шосте і остання військове завдання Юрія. Того дня ще двоє побратимів з Богуславщини вийшли на інше завданння: Дмитро Гуртим та Андрій Іпатов. З 16.05 до них були направлені дрони побратимів. Ті дні тривали дуже щільні бої, росіяни крили градами. 17 травня ще спілкувався з мамою. Зв’язок тривав менше хвилини.
З 20 травня рідні почали автивно шукати Юрія, бо вже відчували щось недобре. Юрій був у списках безвісти зниклик. Побратими змогли знайти і евакуювати його тіло. Юрій був вірним справі, прикривав вихід групи. Завдяки мужності воїна були врятованими життя його побратимів.
Уподобання
Любив прогулюватися уздовж Росі, рибалити, слухати тишу.
Мрії
Мріяв перемогти і повернутися додому живим і неушкодженим: до родини, до дружини Юлії із сином, до мами, сестри і до свого улюбленця ─ пса Барса.
Юрій народився у Розкопанцях, зростав, учився і працював на Богуславщині. Після здобуття професій тракториста та зварювальника влаштувався на роботу зварювальником. Мав радість бути причетним до Помаранчевої революції. Намагався приходити на Майдан. Зі спогадів мами, Юрій готував вдома чай і приносив протестувальникам. Переконав маму прийти на Майдан, бо там був дух єдності, братерства і свободи духу.
З дружиною познайомився в кафе, куди приходив з друзями, а Юля працювала там офіціанткою. Юрій сам обрав дату одруження, бо сподобалися цифри 09.09.2009. Був дбайливим та люблячим чоловіком і відповідальним татом, добрим сусідом і гарним другом. Юрія кликали бути хрещеним татом і він з радістю брав на себе таку відповідальність.
Із перших днів повномасштабного вторгнення вирішив, що має захищати свою родину, свою Україну. 13 березня Юрій перебував на Яворівському полігоні і пережив масовану атаку. Розповів рідним про велику катастофу і про те, що пережив сам. Під час навчань показаввідмінні здібності влучно стріляти. Саме тому заступив на посаду стрільця-снайпера. Юрій при кожній нагоді спілкувався з рідними. 10 травня спілкувався востаннє з дружиною, і обіцяв вийти на зв'язок згодом.
14 травня на завдання пішли п’ятеро військових, це було шосте і остання військове завдання Юрія. Того дня ще двоє побратимів з Богуславщини вийшли на інше завданння: Дмитро Гуртим та Андрій Іпатов. З 16.05 до них були направлені дрони побратимів. Ті дні тривали дуже щільні бої, росіяни крили градами. 17 травня ще спілкувався з мамою. Зв’язок тривав менше хвилини.
З 20 травня рідні почали автивно шукати Юрія, бо вже відчували щось недобре. Юрій був у списках безвісти зниклик. Побратими змогли знайти і евакуювати його тіло. Юрій був вірним справі, прикривав вихід групи. Завдяки мужності воїна були врятованими життя його побратимів.
Уподобання
Любив прогулюватися уздовж Росі, рибалити, слухати тишу.
Мрії
Мріяв перемогти і повернутися додому живим і неушкодженим: до родини, до дружини Юлії із сином, до мами, сестри і до свого улюбленця ─ пса Барса.
Любив прогулюватися уздовж Росі, рибалити, слухати тишу.
Мрії
Мріяв перемогти і повернутися додому живим і неушкодженим: до родини, до дружини Юлії із сином, до мами, сестри і до свого улюбленця ─ пса Барса.
Мріяв перемогти і повернутися додому живим і неушкодженим: до родини, до дружини Юлії із сином, до мами, сестри і до свого улюбленця ─ пса Барса.
