| Війська | Національна гвардія Перша президентська бригада оперативного призначення «Буревій», в/ч 3027 3-тій артилерійський дивізіон |
| Звання | Солдат |
| Посада | Водій-електрик відділення управління штабу дивізіону |
| Географія фронтових доріг | Харківська, Донецькі облас |
| Місце загибелі | Помер дорогою додому |
| Відзнаки | Почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» , Нагрудний знак «Ветеран війни», посвідчення учасника бойових дій |
Юрій Поліщук
(«Щука»)
50 років
07.04.1976 -
13.09.2026
10 серпня 2022 року став на захист України. З 11.08.2022 року служив на посаді стрільця в 31 полку НГУ в/ч 3061.
У травні 2023 року відбулося переведення до іншої бригади, де проходив службу до останніх днів життя.
Про героя
Народився 1976 року в Богуславі. Ходив до дитячого садочка № 5, а з 1982 по 1991 рік навчався у Богуславській середній загальноосвітній школі № 1. Після випускного, прагнучи здобути практичну професію, Юрій вступає до Богуславського ЦПТО, яке успішно закінчив у 1994 році. Отрмав професію "муляра, монтажника, електрика". Трудовий шлях розпочав на підприємстві ПМК-22, де працював сумлінно та відповідально.
Найбільшою цінністю для нього завжди залишалася родина. З юності він був надійною опорою для батьків, підтримуючи їх у всьому, а після смерті матері взяв на себе турботу про молодшу сестру, ставши для неї справжнім захисником.
13 травня 2003 року відбулася важлива та щаслива подія — він одружився зі своєю коханою дружиною Наталією. Спочатку молоде подружжя проживало в Богуславі, потім — в Стеблеві, а згодом переїхало до Києва. В столиці, завдяки професіоналізму та організаторським здібностям, він із 2018 року працював виконробом.
27 травня 2015 року в сім'ї сталася довгоочікувана подія — народився син Дмитро. Хлопчик став головною втіхою, гордістю та сенсом життя для батька — тим самим найдорожчим промінчиком, заради якого він пізніше пішов на війну.
З початком повномасштабного вторгнення росії включився до волонтерського руху, увійшовши до складу відомого волонтерського об'єднання «Картопляні війська». Ризикуючи власним життям, він вивозив цивільних людей з окупованих територій, забезпечував українських військових гарячим харчуванням та регулярно перевозив їжу до лікарень для поранених і хворих. Розумів, що має робити більше ніж волонтерити і вступив до війська.
Відчував, що повинен зробити ще більше для захисту своєї родини та Батьківщини, тому вступив до війська. 4 роки поспіль Юрій служив Україні, мужньо стояв на захисті держави, віддавши без залишку своє здоров’я. Його серце зупинилося, коли повертався з військової частини додому.
Уподобання
Любив свою родину. Заради сина пішов у військо. Любив футбол, ганяти з сином у м’яча. Любив Україну.
Мрії
Мріяв про звичайні прості речі: проводити час з сином, вболівати за улюблену футбольну команду, просинатися поруч з коханою, відпочивати з родиною. Мріяв про Перемогу.
Народився 1976 року в Богуславі. Ходив до дитячого садочка № 5, а з 1982 по 1991 рік навчався у Богуславській середній загальноосвітній школі № 1. Після випускного, прагнучи здобути практичну професію, Юрій вступає до Богуславського ЦПТО, яке успішно закінчив у 1994 році. Отрмав професію "муляра, монтажника, електрика". Трудовий шлях розпочав на підприємстві ПМК-22, де працював сумлінно та відповідально.
Найбільшою цінністю для нього завжди залишалася родина. З юності він був надійною опорою для батьків, підтримуючи їх у всьому, а після смерті матері взяв на себе турботу про молодшу сестру, ставши для неї справжнім захисником.
13 травня 2003 року відбулася важлива та щаслива подія — він одружився зі своєю коханою дружиною Наталією. Спочатку молоде подружжя проживало в Богуславі, потім — в Стеблеві, а згодом переїхало до Києва. В столиці, завдяки професіоналізму та організаторським здібностям, він із 2018 року працював виконробом.
27 травня 2015 року в сім'ї сталася довгоочікувана подія — народився син Дмитро. Хлопчик став головною втіхою, гордістю та сенсом життя для батька — тим самим найдорожчим промінчиком, заради якого він пізніше пішов на війну.
З початком повномасштабного вторгнення росії включився до волонтерського руху, увійшовши до складу відомого волонтерського об'єднання «Картопляні війська». Ризикуючи власним життям, він вивозив цивільних людей з окупованих територій, забезпечував українських військових гарячим харчуванням та регулярно перевозив їжу до лікарень для поранених і хворих. Розумів, що має робити більше ніж волонтерити і вступив до війська.
Відчував, що повинен зробити ще більше для захисту своєї родини та Батьківщини, тому вступив до війська. 4 роки поспіль Юрій служив Україні, мужньо стояв на захисті держави, віддавши без залишку своє здоров’я. Його серце зупинилося, коли повертався з військової частини додому.
Уподобання
Любив свою родину. Заради сина пішов у військо. Любив футбол, ганяти з сином у м’яча. Любив Україну.
Мрії
Мріяв про звичайні прості речі: проводити час з сином, вболівати за улюблену футбольну команду, просинатися поруч з коханою, відпочивати з родиною. Мріяв про Перемогу.
Любив свою родину. Заради сина пішов у військо. Любив футбол, ганяти з сином у м’яча. Любив Україну.
Мрії
Мріяв про звичайні прості речі: проводити час з сином, вболівати за улюблену футбольну команду, просинатися поруч з коханою, відпочивати з родиною. Мріяв про Перемогу.
Мріяв про звичайні прості речі: проводити час з сином, вболівати за улюблену футбольну команду, просинатися поруч з коханою, відпочивати з родиною. Мріяв про Перемогу.
